Як має відбуватися інформована згода на практиці

Чи стикалися ви з ситуацією, коли вам дали підписати бланк інформованої згоди без будь-якого роз’яснення? У нашій практиці ми часто зустрічаємося з цим. Саме тому ми підготували цей інформаційний матеріал, у якому на прикладі реальної форми „інформованої згоди“ показуємо, як не повинно відбуватися отримання інформованої згоди у наданні медичних послуг. Бланк нам надала жінка, якій він був пред’явлений на підпис перед проходженням ультразвукового обстеження під час вагітності. Ми переписали його, зберігаючи оригінальні графічні елементи, за винятком частин, виділених жовтим кольором. Ці ми виділили, оскільки вважаємо їх проблематичними.

У цій статті ви дізнаєтесь:

Що є проблематичним у бланку.
Як має виглядати належний інструктаж та отримання інформованої згоди.
Про можливість відмовитися від інструктажу.
Про можливість відмовитися підписати форму з назвою „інформована згода“.
Що не має бути частиною бланку „інформована згода“.
Що робити, коли персонал пропонує вам підписати бланк „інформована згода“.

При наданні медичних послуг медичний персонал зобов’язаний надати інструктаж та отримати інформовану згоду. Деталі регулює § 6 закону № 576/2004 Z. z. про медичне обслуговування, послуги, пов’язані з наданням медичного обслуговування, та про зміну та доповнення деяких законів (§ 6 zákona č. 576/2004 Z. z. o zdravotnej starostlivosti, službách súvisiacich s poskytovaním zdravotnej starostlivosti a o zmene a doplnení niektorých zákonov (далі – закон про медичне обслуговування/zákon o zdravotnej starostlivosti)).

Для ультразвукового обстеження закон не вимагає письмової форми інформованої згоди.

У випадку, якщо ви відмовитеся підписати форму з назвою „інформована згода“ перед ультразвуковим обстеженням, медичний працівник все ще має обов’язок обстежити вас. І це після того, як він надав вам належний інструктаж усно та відповідно до закону.

Примітка: Для повного перегляду натисніть на зображення.

Що є проблематичним у цьому бланку?

Даний документ містить неповне інструктування щодо ризиків надання медичної допомоги, зокрема стверджує, що ризиків немає. При ультразвуковому обстеженні з метою виявлення розвиткових вад завжди існують ризики, що обстеження не виявить певні розвиткові вади або призведе до встановлення неправильного діагнозу. Про ці можливості документ зовсім не інформує та однобічно підкреслює ризики відмови від обстеження.
Інформовану згоду можна відкликати в будь-який час (якщо медична допомога ще не була надана з попередньою згодою). З документа можна зробити висновок, що відкликання інформованої згоди необхідно надсилати установі письмово.
Посеред тексту документ перетворюється з нібито інформованої згоди на договір. З „пацієнта“ стає „клієнт“. Клієнт зобов’язується дотримуватися умов, порушення яких призводить до „договірного штрафу“. Обов’язки є односторонніми, медичний заклад не зобов’язується до нічого.
На завершення документ перетворюється на інструкцію про платні послуги, і пацієнт своїм підписом підтверджує зобов’язання заплатити за ці послуги. Також підписом підтверджується прийняття документа про оплату.
Всі ці частини завершуються абзацем під назвою „Реверз“, який стосується нібито вільної відмови від медичної допомоги, яка в документі обумовлена „договірними зобов’язаннями“ та підтвердженням про оплату.

Цей документ ні в якому разі не відповідає законним вимогам інформованої згоди, містить неповні інструкції, створює тиск та включає частини, які абсолютно не мають бути в інформованій згоді.

Для глибшого пояснення принципів інформованої згоди ми пропонуємо коментар юристки Вікторії Ілка.

Позиція жінки при наданні медичної допомоги під час вагітності та пологів

Жінка має повне право вирішувати, що буде відбуватися з її тілом, і має мати доступ до всіх інформацій про заплановану процедуру. Основою вільного прийняття рішень і правильної надання медичної допомоги є побудова відносин між лікуючим медичним персоналом та жінкою. Ці відносини мають бути засновані на співпраці, рівності та партнерстві, без будь-яких елементів тиску з боку медичного персоналу. Жінка має право, щоб з нею медичний персонал спілкувався про всі обстеження, діагностичні та лікувальні процедури. Частиною такої комунікації є також те, що персонал під час розмови створює простір для подальших запитань і відповідає на них. Формуляр з назвою „інформована згода“ ніколи не може замінити цю комунікацію.

Жінка має бути сприймана як автономний суб’єкт надання медичної допомоги і не повинна бути поставлена у роль пасивного отримувача медичної допомоги. Відповідальність медичного персоналу надавати медичну допомогу правильно не означає, що він бере на себе компетенцію вирішувати за жінку. Втім, медичний персонал має обов’язки, що стосуються належного інформування і отримання згоди на надання медичної допомоги, які регулюються законом, і ми детальніше розглянемо їх у наступному тексті.

Згідно із законом про медичне обслуговування

Лікуючий медичний працівник зобов’язаний перед отриманням інформованої згоди надати пацієнтові або його законному представникові настанову. Настанову можна також надати іншій особі, яку визначила особа, якій має бути надана медична допомога.^[1] Це означає, що якщо вас під час обстеження або пологів супроводжує партнер, доула або інша особа, вони також можуть бути присутніми під час надання вам настанови, звичайно, за умови, що ви цього бажаєте.

У випадку вагітності та пологів медичний персонал зобов’язаний інформувати жінку про мету, характер, наслідки та ризики надання медичної допомоги, про можливості вибору запропонованих процедур і ризики відмови від медичної допомоги.^[2] Настанова має інформувати про переваги та ризики втручання, а також його відмови.^[3] Завжди потрібно оцінювати обидві сторони. Надання настанови має бути доведене, і про це має бути зроблений запис у медичній документації пацієнта.^[4] Особа, яка має право на отримання належної настанови, також має право настанову відмовити,^[5] цей факт медичний працівник зобов’язаний записати в медичній документації. Належна та доведена настанова, чи її відмова є умовою дійсності самої інформованої згоди.

Зрозумілість інструкції

Інформація має бути надана таким чином, щоб жінка могла їй зрозуміти, без використання складної професійної термінології чи іноземних слів.^[6]Основним критерієм при оцінці того, чи була жінка належно поінформована, є те, чи дійсно жінка розуміє настанови. Про цю обставину має переконатися персонал. Настанова є недостатньою, якщо не містить інформації, яка є суттєвою для прийняття рішення про ризик втручання.^[7] Зміст інструкції не повинен вводити в оману або бути неправдивим. Згода, надана на основі відсутньої інформації або настанов, якій жінка не зрозуміла, є недійсною.

Щодо настанови особи з національних меншин, то на це поширюється особливий закон, яким є закон про використання мов національних меншин.^[8] Він регулює, що громадянин\ка Словацької Республіки, який належить до національної меншини, може спілкуватися з персоналом медичних установ мовою меншини. Медичний заклад дозволяє використання мови меншини, якщо умови даного закладу це дозволяють.^[9] Мовами меншин за законом є болгарська, чеська, хорватська, угорська, німецька, польська, ромська, русинська і українська мова.

Форма інформованої згоди

Закон вимагає письмової інформованої згоди лише у певних випадках, вичерпно визначених законом^[10]. В інших випадках письмова форма не є обов’язковою; головне, щоб згоду можна було продемонструвати, навіть після вчинення дії^[11].

Відмова від письмової інформованої згоди

Може статися так, що хоча жінка відмовляється підписати письмову інформовану згоду, вона не хоче відмовлятися від фактичного надання медичної допомоги. Особливо це стосується наступних випадків:

Відмова від надання письмової інформованої згоди у випадках, коли закон не передбачає такого обов’язку. З цього не можна однозначно зробити висновок, що жінка також відмовиться від самої медичної допомоги. Згода жінки на медичну процедуру є юридичним актом і повинна мати реквізити юридичного акту, визначені Цивільним кодексом^[12]. „Згода має бути надана вільно, серйозно, однозначно і зрозуміло, інакше вона є недійсною“^[13]. Ставити надання медичної допомоги в залежність від письмової інформованої згоди (у випадках, коли закон не вимагає обов’язкової письмової форми) є формою примусу і вважається практикою non lege artis, а також протиправним діянням.

Якщо жінка не була належним чином проінструктована і з цієї причини відмовляється підписати форму „інформованої згоди“, персонал не повинен робити висновок, що жінка відмовляється від надання медичної допомоги в цілому. Підписавши форму, жінка визнає, що вона була належним чином проінструктована відповідно до закону, чого насправді не відбулося. Підписання такої інформованої згоди вважається абсолютно нікчемним юридичним актом. Медичні працівники часто покладаються на те, що вони отримали письмову інформовану згоду і таким чином виконали свій обов’язок проінструктувати. Однак це справедливо лише в тому випадку, якщо вони дійсно проінформували жінку про діагноз, процедуру, ризики або можливі альтернативи процедурі до початку процедури. Якщо жінка просто підписує просту форму про те, що її проінструктовано, а медичний працівник стверджує, що таким чином було надано письмову інформовану згоду, у разі виникнення спору також будуть розглядатися реквізити наміру жінки щодо надання інформованої згоди. Таким чином, простого (навіть письмового) твердження „пацієнтка проінформована“ недостатньо. Зміст інструкції (а не лише згадка про неї) має бути частиною підписаної форми „інформованої згоди“^[14]. Однак слід підкреслити, що довести вищезазначені факти надзвичайно складно.

Відкликання інформованої згоди

Стаття 6 (8) Закону про охорону здоров’я (zákon o zdravotnej starostlivosti v § 6 ods. 8 ) містить основне правило щодо відкликання інформованої згоди: «кожен, хто має право давати інформовану згоду, також має право вільно відкликати інформовану згоду в будь-який час». Звідси випливає, що якщо у зв’язку з вагітністю та пологами жінка дала інформовану згоду на будь-яке медичне втручання, яке ще не було здійснено, вона має право вільно відкликати надану згоду.

Навіть без пояснення причини. Закон «Про охорону здоров’я» в § 27 абзац 3 (zákon o zdravotnej starostlivosti v § 27 ods. 3) передбачає, що відкликання інформованої згоди не повинно негативно впливати на надання медичної допомоги, а відповідна особа не повинна зазнавати інших несприятливих наслідків з боку медичних працівників^[15]. Хоча закон прямо не передбачає форму відкликання, на положення про форму інформованої згоди можна посилатися за аналогією, тобто відкликання інформованої згоди не обов’язково має відбуватися виключно в письмовій формі^[16], а форма відкликання не обов’язково має бути такою ж, як форма інформованої згоди. Це означає, що якщо жінка дає інформовану згоду в письмовій формі (і це не той випадок, коли потрібна обов’язкова письмова згода), вона також може відкликати інформовану згоду іншим доказовим способом. У разі відкликання інформованої згоди лікуючий медичний працівник зобов’язаний зробити письмовий запис у медичній картці пацієнта.^[17]

Що не повинно бути включено в інформовану згоду?

Засоби примусу, залякування. Інформована згода – це правовий акт, який відповідно до закону не може бути жодним чином примусовий. Істотним елементом дійсності та обов’язковості правового акту є воля. Воля повинна бути справжньою, свідомою, серйозною, певною, зрозумілою і, перш за все, вільною. Засобами примусу (примус, фізичне насильство, погрози тощо)^[18] можна вважати впливи, здатні впливати на свободу волі. Інформована згода, отримана за таких умов (відсутності) свободи волі, вважається абсолютно недійсною. Об’єктивні обставини, які викликають страждання, також можуть впливати на свободу волі. Питання надзвичайної ситуації складне і кожен випадок потребує індивідуальної оцінки.
Зобов’язання виконувати інші зобов’язання, які не мають відношення до надання згоди на надання медичної допомоги (наприклад, що пацієнт не використовуватиме електрообладнання під час медичної процедури та не здійснюватиме аудіо- та аудіовізуальні записи). Якщо є певні передумови для безпроблемного виконання медичної процедури, вони повинні бути частиною інструкції.
Договірна неустойка або штраф. Договірна неустойка/штраф є приватноправовим інститутом, засобом забезпечення зобов’язань. Неустойка – це визначена за домовленістю грошова сума, яку боржник зобов’язаний сплатити кредиторові у разі невиконання ним зобов’язання, яке він на себе зобов’язав, незалежно від того, чи завдано шкоди кредитору порушенням зобов’язання. Природа інформованої згоди як засобу в рамках законодавства про охорону здоров’я (належить до публічного права) не дозволяє вести переговори про договірну неустойку. Форма «інформованої згоди», яку містить така домовленість, є абсолютно недійсною в цьому розділі.
Цінник окремих медичних процедур не відноситься до форми «інформованої згоди». Обов’язок надавати інформацію про обов’язкові платежі покладається на надавача медичних послуг спеціальним законом.^[19]

Що робити, якщо персонал пред’являє вам форму «інформованої згоди»?

Бланк ніколи не звільняє персонал від їхнього обов’язку правильно інструктувати вас.
Спочатку уважно прочитайте його. Ви маєте право виділити достатньо часу для читання.
Якщо у вас виникнуть будь-які питання, ви маєте право попросити персонал відповісти на них.
Не підписуйте форму, яка містить неправдиву інформацію. Ви можете видаляти неправдиві твердження та те, з чим ви не згодні. Також можна додати в бланк інші важливі і супутні факти, прояви вашої волі, наприклад, можна написати: Дійсний тільки при доданому до мого плану пологів.
Якщо підписання інформованої згоди було вимушеним під загрозою неотримання медичної допомоги, або ви не були належним чином проінструктовані перед її підписанням, ви також можете додати ці факти до свого підпису на бланку.
Якщо, наприклад, співробітники порвуть вашу змінену форму і наполягають на підписанні незміненої форми, у вас є кілька варіантів дій: Ви можете запросити письмову заяву про те, що вам відмовляють у наданні медичної допомоги, якщо ви не підпишете складену ними бланк без змін.
Ви можете сфотографувати бланк (оригінальний, але також змінений вами) і відправити його керівництву медичного закладу, повідомивши про те, що ви були змушені підписати його під примусом. Наприклад, у повідомленні можна написати: я підписала прикріплену форму під примусом та погрозою відмови в медичній допомозі.
Ви будете використовувати інститут самодопомоги як крайній захід для захисту від несанкціонованого втручання у ваші права. Самодопомога також може включати документування ваших дій, щоб запобігти неминучому необґрунтованому втручанню у ваші права. Способом такого документування може бути, наприклад, створення аудіо- або аудіовізуального запису, який фіксує протиправну поведінку (так званий приватний запис).^[20]
Ви можете зателефонувати до поліції та попросити поліцію надати допомогу у формі наказу про дотримання права на належний інструктаж та інформовану згоду відповідно до Закону про охорону здоров’я, а потім надати медичну допомогу відповідно до змісту вашої вільно наданої інформованої згоди.^[21]

Завершуючи свій коментар, хочу звернути увагу на один із принципів Інституту інформованої згоди та надання медичної допомоги як такої:

Non salus, sed voluntas aegroti suprema lex. – Не здоров’я, а воля пацієнта є найвищим законом.

Ця стаття фінансується проєктом PROTEUS Transatlantic Foundation, співфінансованим Європейським Союзом.

Співфінансовано Європейським Союзом. Висловлені думки та позиції є виключно думками авторського колективу і не обов’язково відображають думки Європейського Союзу або Європейської виконавчої агенції з питань освіти і культури. Європейський Союз та надавач фінансових коштів не несуть жодної відповідальності за ці думки та позиції.

Над цією статтею працювали за рахунок фахових консультацій:
Miroslava Rašmanová, Zuzana Krišková
Українською переклала: Liudmyla Kovalchuk

[1] Zákon č. 576/2004 Z. z. o zdravotnej starostlivosti, službách súvisiacich s poskytovaním zdravotnej starostlivosti a o zmene a doplnení niektorých zákonov, § 6 ods. 1 písm. a)
[2] Закон про охорону здоров’я (Zákon o zdravotnej starostlivost) чітко визначає конкретні вимоги до змісту навчання у випадку біомедичних досліджень (розділ 27 (2)) та стерилізації (розділ 40 (3)). Більш точний зміст інструкції також викладено в Кодексі етики медичного працівника (Etický kódex zdravotníckeho pracovníka), дотримання якого є обов’язком медичного працівника в розумінні § 80 параграф 1 літера e) Закону No 578/2004 Coll. про постачальників медичних послуг, медичних працівників, професійні організації в галузі охорони здоров’я та про внесення змін до деяких актів. У Кодексі етики зазначено, що «медичний працівник зобов’язаний у межах своєї компетенції проінструктувати пацієнта або його законного представника в зрозумілій формі про характер захворювання, передбачувані діагностичні та терапевтичні процедури, включаючи ризики, передбачуваний прогноз та інші важливі обставини, які можуть виникнути під час діагностики та лікування».
[3] В принципі,правильний інструктаж пацієнта повинен містити таку інформацію:
– стан здоров’я та діагноз пацієнта,
– передбачуваний розвиток стану здоров’я після процедури та без процедури,
– суть запропонованого втручання, зокрема:
– тип,
– діапазон,
– тяжкість прогнозований перебіг,
– наслідки
– специфічні ризики, пов’язані з втручанням і ймовірністю їх виникнення,
– можливість погіршення стану після процедури,
– можливість відмовитися від запропонованої процедури в будь-який момент,
– еквівалентні альтернативи, якщо такі є, запропонованому втручанню.
KOVÁČ, Peter et al., 2005. Súdne lekárstvo pre právnikov. Bratislava: Iura Edition, s. 278.
[4] Стаття 21(3)(b) Закону про охорону здоров’я (Zákon o zdravotnej starostlivosti) зобов’язує медичного працівника створити письмовий запис у медичній картці пацієнта, який повинен містити, серед іншого, «спосіб навчання, зміст інструкції, відмову від інструкції, інформовану згоду, відмову від інформованої згоди та відкликання інформованої згоди».
[5] Стаття 6(4) Закону про охорону здоров’я (Zákon o zdravotnej starostlivosti) визначає, в яких випадках не може бути відмовлено в навчанні. До них відносяться аборти, участь в медико-біологічних дослідженнях і стерилізація.
[6] Пацієнт повинен вміти оцінювати значимість інформації, зважувати всі «за» і «проти», робити висновки на основі наданої інформації у відповідній формі, оцінювати всі обставини, повністю усвідомлювати ситуацію і на основі наявної інформації приймати добровільне рішення. Ця інформація повинна бути надана пацієнту в зрозумілій формі і таким чином, щоб вона відповідала здатності пацієнта зрозуміти її в максимально можливому обсязі. НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ ІЗРАЇЛЮ У СПРАВАХ ЮНЕСКО, 2003. Інформована згода. Ізраїль. – 63 с. : іл. (ISRAEL NATIONAL COMMISION FOR UNESCO, 2003. Informed consent. Israel. 63 s.)
[7] У разі порушення інструктивного обов’язку медичного персоналу відбувається протиправна поведінка з можливими правовими наслідками, передбаченими статтями 11-16 Цивільного кодексу (§ 11 až 16 Občianskeho zákonníka). «Якщо лікар відносить пацієнта до мовчазного, несуперечливого і всеосяжного об’єкта догляду, якими б благими намірами він не був, він позбавляє пацієнта його людської цінності і перекваліфіковується на ветеринара». ДРГОНЕЦЬ, Джон, 2013(DRGONEC, Ján, 2013.). Принцип справедливості у відносинах лікар-пацієнт в частині інструктажу пацієнта і відповідальності за неправильне інструктаж. In: HUMENÍK, Ivan, ZOLÁKOVÁ, Zuzana. Aké princípy vládnu zdravotníctvu?. Bratislava: Eurokódex, s.r.o., s. 198.
[8] Zákon č. 184/1999 Z. z. o používaní jazykov národnostných menšín v znení zákona č. 204/2011 Z. z., § 5 ods. 3
[9] Zákon č. 184/1999 Z. z. o používaní jazykov národnostných menšín v znení zákona č. 204/2011 Z. z., § 1 ods. 2
[10] Відповідно до § 6 п. 5 Закону No 576/2004 «Про охорону здоров’я, послуги, пов’язані з наданням медичної допомоги» ( 6 ods. 5 zákona č. 576/2004 Z. z. o zdravotnej starostlivosti, službách súvisiacich s poskytovaním zdravotnej starostlivosti a o zmene a doplnení niektorých zákonov )та про внесення змін до деяких актів (далі – Закон), письмова форма інформованої згоди потрібна виключно для:
– аборт (розділ 6б),
– участь у медико-біологічних дослідженнях (ч. 1 ст. 27),
– стерилізація (ч. 2 ст. 40),
– інвазивні процедури під загальною анестезією або місцевою анестезією (ст. 6(5)(b)),
– зміна діагностичної або терапевтичної процедури, яка не була охоплена попередньою інформованою згодою (стаття 6(5)(c))
– закупівля та трансплантація людських органів, тканин або клітин людини (стаття 6(5)(d)).
[11] Дивись примітку 2. У цьому випадку згодою можна вважати і невербальне спілкування, наприклад, кивок голови, фактичне проходження даної медичної процедури або підготовку до неї за власним бажанням. У цьому контексті ми також звертаємо увагу на пункт 1 і 3 статті 35 Цивільного кодексу(§ 35 ods. 1 a 3 Občianskeho zákonníka:): «Волевиявлення може бути здійснено дією або бездіяльністю; Це може статися, явно чи ні, що не залишає сумнівів щодо того, що учасник мав намір продемонструвати». «Правові акти, виражені не словами, повинні тлумачитися відповідно до того, що вони зазвичай означають. При цьому враховується воля особи, яка вчинила юридичний акт, і захищається добросовісність особи, якій цей акт був адресований».
[12] Občiansky zákonník č. 40/1964 Z. z., § 34-39
[13] Občiansky zákonník č. 40/1964 Z. z., § 37 ods. 1
[14] У правовій теорії і практиці поступово склалася загальна структура письмової інформованої згоди, яка вважається основним стандартом. Така інформована згода повинна включати наступне:
“ – характер захворювання пацієнта і мета або призначення втручання;
– стислий опис запланованої процедури та її перебігу;
– наслідки лікування та індивідуальні дії, що впливають на пацієнта, включаючи обмеження звичного способу життя пацієнта, схеми лікування та необхідних профілактичних заходів;
– можливі ризики;
– альтернативні процедури, включаючи оцінку їх переваг і ризиків;
-заява пацієнта після того, як він мав можливість поставити додаткові запитання, про те, що він згоден на процедуру.“
HUMENÍK, Ivan, 2011. Ochrana osobnosti a medicínske právo. Bratislava: Eurokódex, s.r.o. , s. 63.
[15] (Згідно зі статтею 11(5) Закону про охорону здоров’я (§ 11 ods. 5 zákona o zdravotnej starostlivosti ), «надавач послуг не може карати або ставити особу в невигідне становище через те, що ця особа здійснює свої права, передбачені цим Законом».)
[16] За винятком випадків, коли закон передбачає обов’язкову письмову форму інформованої згоди (див. примітку 7).
[17] Zákon č. 576/2004 Z. z. o zdravotnej starostlivosti, službách súvisiacich s poskytovaním zdravotnej starostlivosti a o zmene a doplnení niektorých zákonov, § 21 ods. 3 písm. b)
[18] CIRÁK, Ján et al., 2008. Občianske právo: Všeobecná časť. Šamorín: Heuréka. ISBN 978-80-89122-51-6. використовуватиме електрообладнання під час медичної процедури та не здійснюватиме аудіо- та аудіовізуальні записи). Якщо є певні передумови для безпроблемного виконання медичної процедури, вони повинні бути частиною інструкції.
[19] Закон No 578/2004 про постачальників медичних послуг, медичних працівників, професійні організації в галузі охорони здоров’я та про внесення змін до деяких актів. (Zákon č. 578/2004 Z. z. o poskytovateľoch zdravotnej starostlivosti, zdravotníckych pracovníkoch, stavovských organizáciách v zdravotníctve a o zmene a doplnení niektorých zákonov.) Згідно з параграфом 79(1)(g), «постачальник […] Він зобов’язаний […] розмістити в доступному і видному місці прейскурант цін на всі медичні послуги, які він надає».
[20] § 6zákona č. 40/1964 Z. z.: «Якщо існує безпосередня загроза незаконного втручання в право, особа, якій загрожує така погроза, може у належний спосіб запобігти цьому втручанню сама». Однак необхідно довести, що приватний запис був зроблений за обставин, за яких не могло бути захисту від незаконного втручання в право на інформацію та інформовану згоду (і на подальше надання медичної допомоги) з об’єктивних причин забезпечені державними органами і що запис був зроблений належним чином, що порушує особисті немайнові права суб’єкта, який записується лише в тій мірі, в якій це необхідно.
[21] Стаття 171/1993 Кодексу про поліцію (Zákon č. 171/1993 Z. z. o Policajnom zbore) передбачає наступне:
§ 2 (1) «Поліція повинна виконувати такі завдання: а) співробітничати у захисті основних прав і свобод, зокрема захисту життя, здоров’я, особистої свободи і безпеки людей та захисту власності».
§ 72 «Кожен має право звернутися за допомогою до працівників поліції. Поліцейські та підрозділи поліції зобов’язані надавати допомогу в межах дії цього Закону».